7
кий чомусь менше хапчиво їв, як инші, а хвилями морщили ся його руді брови над зеленкуватими очима. Мовчанка, яка панувала у зборі, видко наводила йому на ум щось немиле. В кінцї відложив недогризену кістку, попив меду і відізвав ся:
— Слухайте но, пане Матис! — У вас є тепер два молоді їздцї, по виду жовнїри або лїсовчики[1], правда?
— Так! Се пан Юрій Угерницький із Лошнева, а другий Іван Попель, загородовий шляхтич з Іванівки у Теребовельському старостві. Сей перший, здаєть ся, посесіонат, бо хоч не має гроший, то бачив я у нього гарну шаблю, чудової роботи з туркусами.
— Ну! се може бути вкрадена шабля, — замітив повагом Бялоскурський. Тепер у нас всякий „golota чи odardus“[2] може мати клейноти.
— Ха! ха! ха! Ось хоч би й ви, вашмость, маєте московські жемчуги[3], — засміяв ся Рамбулт — „omnis dives iniquus“[4]…
— Не бреши, вашмость, дурниць, пильнуй свого вантуха! — крикнув Бялоскурський.
— „Aut iniqui haeres[4]! — докінчив із сміхом Рамбулт.
— Або Жид! — докинув Залушковський.
— Ґас, ґас, панове! — вмішав ся Зґлобіцький. — Ти, вашмость пане Матис, не кажи, що я тут. Я сих хлопцїв знаю і не хотїв би з ними бачити ся.
— О, се здорові хлопи, — усміхнув ся Матис. — Вірю, що нї! Вони повтїкали з хати і хочуть наняти ся у якого пана.
— Католики? — спитав Бялоскурський.
— Нї! прокляті схизматики, — відповів Матис, — тому я їх і пустив у коршму.
— Якто? — зчудував ся Рамбулт.
— Ано! Наші жовнїри дуже хоробрі, але вони все поперед їдять, пють та бють посуду, а відтак показують кулак або шаблю, відкликають ся на незаплачену кварту[5], або бють від разу по зубах. А схизматика аж коли нужда притисне, то у нього будить ся дух сваволї.
— Ба, козаки не лїпші наших, — замітив Бялоскурський, який бував на Українї.
— Так, але лише проти нас шляхти та Жидів. Між собою вони мов голуби.
— Звісно! — кивнув головою Бялоскурський. — Хамство держить ся себе, мов воші кожуха.
- ↑ добровольцї, очайдухи, які наймали ся усякому за гріш та право грабіжи; вони стояли під комендою полковника Лїсовського — відси й їх назва.
- ↑ голяка, голодранець,
- ↑ справдї підчас московського походу украв якийсь Б. московські клейноти.
- ↑ 4,0 4,1 давна польська пословиця: Кождий богач нечесний, або спадкоємець нечесного.
- ↑ плата польських вояків, виплачувана чвертьрічно.
