Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

97

— Аж дивно менї, що васть так знамениту посїдаєш „сцієнцію“ наших сил! — відповів Калїновський. — Неоцїнена була би вона для румільського беґлєрбеґа[1].

— Без сумнїву! — сказав Жулкевський, — хто не бачив наших жовнїрів на війнї, той не знає їх. Зараз за тиждень мостї панове тїкають домів і що найбільше, лишають свої почти у хоронґві. Часом нема при гусарськім знаку і десятьох товажишів[2].

— Знаю й я їх доволї! — говорив дальше Вендендорф, — тому думаю, що треба раз на все запевнити собі поміч козацьку, знищивши її самоволю.

— Так! — потвердив Жулкевський. — Їх треба безумовно exstirpare[3], щоби лише нарід остав ся, а все своєвільство мусить згинути, бо вони своїм полуменем стало ширять ся в ойчизнї і далеко заходять пожаром[4]. Воював і я з ними і вашмость був сам зі мною в солоницькій різнї…

Вендендорф зблїд, стряс ся усїм тїлом і вдарив ся в груди.

— Прости, Христе! — прошепотїв.

Жулкевський пригриз зуби, згадавши викиди, які робив йому тодї Вендендорф, відтак кінчив:

— Але гадина була тодї тілько придушена[4], а тепер треба буде вашій милости, князю Янушови Острожському, Заславському, Вишневецькому, Корецькому і минї зібрати наші добрі полки та вірвати гидрі голову. Hoc modo[5] відзискаємо силу підданих, наберемо дармо жовнїрів, коли і кілько схочемо, а що найважнїйше, сконвінкуємо[6] і скаптуємо[7] собі султана…

— Все те добре — усміхнув ся Калїновський, на якого не робили сї виводи нїякого вражіня, — але що скаже на се ксьондз біскуп?

— Ксьондз біскуп став саме з ліжка та питав за вечерою! — докинув Вендендорф.

Калїновський засміяв ся.

Жулкевський казив ся зі злости на байдужність маґната, але гамував ся, щоби не обидити одного з наймогутнїйших короленят на Українї.

— При тім — продовжав Калїновський, — подумайте, ясновельможний, що у кождого з нас тисячі скрутинїй, контроверзій, протестацій та реплїк у трибуналї, а нїхто не лишить своєї фортуни на луп сусїдів, щоби саме за сих сусїдів товкти ся по диких полях, де хиба вовки та козаки можуть bestiarum vivere more[8].

— Сойм лїмітує[9] справи їхмость панів.

— Но так — сказав Калїновський, — але бачите, страшний се край, сї дикі поля, повні звірів, ворогів, Татар, опирів, та

——————
  1. верховний намісник европейської Туреччини.
  2. властивий вояк — панцирний; кождий товариш мав почот, який складав ся з панцирних, або і лекших їздцїв; його самого дуже часто не було в таборі, а був лиш почот.
  3. викорінити.
  4. 4,0 4,1 автентичні слова.
  5. сим способом.
  6. зобовяжемо.
  7. приєднаємо.
  8. жити на спосіб звірів.
  9. відложити.