направити парасоль „старої конструкції“ — нинї до пятої години по полудни. Натомісць проєктував минї купно зовсїм нового, такого самого парасоля за ринський без пятьох крейцарів.
Я стратив уже всяку надїю і звірив ся зі своїм клопотом перед товаришем.
— Та кинь до сто чортів ту нужду, а сам утїкай, щоби тебе полїціянт не вхопив за те, що загачуєш улицю такою колодою та спинюєш фякерський рух… Але на чорта було таке доробало брати з дому?
— Я мусїв — кажу йому покірно, але рішучо.
І я понїс із Краківської улицї аж на Академічну, де в рядї елєґантних великих склепів, найшло ся ще місце і для скромної фірми Leib Korkes. В маленькій клїточцї сидїв досить приличний Жидок, що приймав ся за всяку і найординарнїйшу роботу з обсягу парасольництва. За сорок центів до третьої години обіцяв направити „після моєї нотатки“ — лиш півтора дрота (хоч зломаних було цїлих три) і більше нїчого. Заклинав ся вправдї, що коло того парасоля було би роботи за цїлий ринський, а властиво направляти вже зовсїм не варто, але свій і мій погляд погодив із вуйковим поглядом-аксіомою, що скоро лиш ручка добра, то направа парасоля таки ще може оплатити ся.
Минї якби камінь спав із серця, але під пахою я відчув без парасоля таку порожнечу, що аж жаль минї зробило ся. Щоби ту порожнечу чимось заповнити — ми мусїли таки заразїсенько піти на друге снїданє.
— — — — В сам празник на Матку Божу, зафасував Михайло направлений парасоль, а за три днї принїс назад поломаний і повісив його на кілку в короварнї. Сим разом вуйко вже сам направив, бо дроти були цїлі. Полатав нові дїри,
