Тіло з них майже зникло.
Останки обшарпаного одіння висять на них, мов купа брудного й замерзлого лахміття на кістяках.
Ноги, опухлі з голоду й зимна, здельбільшого обвинуті онучами, які щораз розлізаються, доки зовсім не облетять.
І не одна людина йде по замерзлому снігу босоніж.
У них уже ледві видно сліди обличча.
Замість щок дві ями, мов дві глибоко розкопані могили.
Лице покрите, здається, не шкурою, лиш якоюсь чорно-сірою, землистою поволокою, що схожа на пліснь у грибів.
На лиці кождої людини довга борода, розкуйовджена, помервлена, як помарнілий, розтоптаний бурян на розораній скибі.
|
|
Очі сховалися глибоко в лобі.
Шукають душі, щоб разом із нею покинути останки тіла, нужденну, розвалену тюрму.
Одні очі погасли, другі блищать горячковим огнем і виразом недалекого божевілля.
