Ти вже не сновигатимеш цілі дні коло жіночих покоїв, не буде більше ніяких пундиків, ані вершків, ані піжмурок та інших забав. Будеш добрим солдатом! Засмаглий, добре одягнений; велика важка рушниця, праворуч кругом, ліворуч кругом! Вперед руш! Марш до слави! І не спотикайся в дорозі, хіба що добрий постріл…
Сюзанна. Пху! Який жах!
Графиня. Яке пророкування!
Граф. Де ж Марселіна? Дивно дуже, що вона не тут!
Фаншетта. Ваша вельможність, вона пішла до містечка, стежкою понад хутором.
Граф. А вона прийде?..
Басіліо. Якщо бог захоче.
Фігаро. Якби він схотів, щоб йому не схотілося ніколи…
Фаншетта. Вона пішла під руку з паном доктором.
Граф (швидко). Доктор тут?
Басіліо. Вона зразу його вхопила…
Граф (набік). Він саме до речі прибув сюди.
Фаншетта. Вона мала вигляд дуже гарячий, голосно говорила ходячи, то зупинялася і робила руками от так… а пан доктор робив рукою от так, заспокоюючи її, вона здавалася такою роздратованою! Згадувала мого кузена Фігаро.
Граф (беручи її за підборіддя). Кузена… що буде кузеном.
Фаншетта (показуючи на Керубіно). Ваша вельможність, чи ви нам пробачили вчорашнє?..
Граф (перебиваючи її). Прощай, прощай, мала.
Фігаро. Це так її прокляте кохання підбурює; вона могла б засмутити наше святкування.
Граф (набік). Вона його засмутить, я певний. (Голосно.) Ходімо, пані, ходім у покої. Басіліо, ви зайдете до мене.
Сюзанна (до Фігаро). Ти до мене знов прийдеш, синку?
Фігаро (до Сюзанни). Добре поймався?
Сюзанна (тихо). Прегарний юнак! (Усі виходять.)
149