Фігаро (набік). Розуміємо.
Граф. Якщо вона сказала йому хоч слово…
Фігаро (набік). Я думаю.
Граф. … То я звелю йому одружитися з старою.
Фігаро (набік). З коханою пана Басіліо?
Граф. … І побачимо, що ми зробимо з молодою.
Фігаро (набік). А! будьте ласкаві, з моєю жінкою!
Граф (обертається). Га? Що це таке?
Фігаро (наближається). Я прийшов до ваших послуг.
Граф. А що ти сказав?
Фігаро. Я нічого не казав.
Граф (повторює). Будьте ласкаві, з моєю жінкою.
Фігаро. Це… кінець відповіді, що я давав: поговоріть, будьте ласкаві, з моєю жінкою.
Граф (походжає). З його жінкою!.. Я хотів би знати, яка справа може вас затримувати, добродію, коли я вас кличу?
Фігаро (удаючи, що поправляє одежу). Я забруднився, падаючи на грядку, і переодягався.
Граф. Цілу годину?
Фігаро. Для цього потрібний час.
Граф. Тут челядь… довше одягається, ніж пани.
Фігаро. Бо немає слуг, щоб помагали.
Граф. Я не зрозумів добре, що вас примусило тоді наражатися на непотрібну небезпеку, вискакуючи…
Фігаро. Небезпеку! Ще б сказали, що я живцем провалився в безодню!
Граф. Ви думаєте викрутитися, удаючи, що не розумієте, лукавий слуго! Ви дуже добре тямите, що мене турбує не небезпека, а мотив.
Фігаро. На фальшиве повідомлення ви приходите розлютовані, перевертаючи все, як потік з Морени[1]; ви шукаєте якогось чоловіка; подавай вам його, а то ви розіб'єте двері, виламаєте стіну! Випадково я там був; і хто знає, може ви в своєму гніві…
Граф (перебиваючи його). Ви могли тікати сходами.
Фігаро. А ви — піймати мене в коридорі.
Граф (гнівно). В коридорі! (Набік.) Я розгнівався і сам заважаю собі довідатись, що мені треба.
150
- ↑ Морена (Сьєра Морена) — гірське пасмо на Півдні Піренейського пів-острова, вододіл між ріками Гвадіана і Гвадалквівір.
