Перейти до вмісту

Сторінка:П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Фігаро. А якщо я кращий за неї? Чи багато є панів, що могли б сказати про себе те саме?

Граф. Сотню раз я бачив, що ти йдеш до фортуни[1], і ніколи не йшов ти просто.

Фігаро. Що ж тут поробиш? От перед вами юрба бажаючих: кожне хоче добігти; товпляться, тиснуть, штовхаються, збивають з ніг. Приходить, хто може; решта розчавлені. Та вже годі! Я відмовляюсь.

Граф. Від фортуни? (Набік.) Це нове.

Фігаро (набік). Тепер моя черга. (Вголос.) Ваша вельможність ласкаво дали мені посаду управителя замку; це дуже мила доля; справді, я не буду кур'єром, що його обдаровують цікавими новинами, але зате щасливий з моєю дружиною в глибині Андалузії…

Граф. Хто тобі не дає взяти її в Лондон?

Фігаро. Довелось би залишати її так часто, що незабаром мені було б занадто досить того шлюбу!

Граф. Маючи характер і розум, ти міг би колись вийти в люди по службі.

Фігаро. Розум, щоб вийти в люди? Вельможний пан сміється з мене. Будь посередністю, плазуй і доб'єшся всього.

Граф. Довелося б тільки постудіювати трохи під моїм проводом політику.

Фігаро. Я її знаю.

Граф. Як англійську мову, її основи?

Фігаро. Так, якщо тут є чим пишатися. Ну от: удавати, що не знаєш того, що тобі відоме, що знаєш те все, що тобі невідоме; що тямиш усе, чого не розумієш, що не чуєш того, що чути; особливо, що здужаєш понад свої сили; часто ховати в великій таємниці те, що не має в собі таємниці; замикатися, щоб загострити пера, і здаватися глибокодумним, коли ти, як то кажуть, пустий і порожній; розігрувати так чи інакше якусь персону; розсилати шпигунів і підкупляти зрадників; зривати печатки, перехоплювати листи й намагатися важливістю мети виправдати вбогість засобів — от і вся політика, або щоб мені вмерти!

Граф. Е, це ти змальовуєш інтригу!

Фігаро. Політику, інтригу, як хочете; але як я вважаю їх трохи сестрами, то хай нею займається хто хоче. «Я дівчину більше люблю!», як каже пісенька доброго короля[2].

Граф (набік). Він хоче залишитись. Я розумію… Сюзанна мене зрадила.

Фігаро (набік). Я його ловлю й плачу його монетою.

Граф. Так ти сподіваєшся виграти процес із Марселіною?

Фігаро. Хіба ви вважатимете злочином мою відмову від старої дівчини, коли ваша вельможність дозволяє собі забрати в нас усіх молодих?

 

152

  1. Фортуна — в римлян богиня щасливої долі. Фігурально — доля, щастя.
  2. «Я дівчину більше люблю!» — улюблена пісенька французького короля Генріха IV (1553 — 1610).