Фігаро. А якщо я кращий за неї? Чи багато є панів, що могли б сказати про себе те саме?
Граф. Сотню раз я бачив, що ти йдеш до фортуни[1], і ніколи не йшов ти просто.
Фігаро. Що ж тут поробиш? От перед вами юрба бажаючих: кожне хоче добігти; товпляться, тиснуть, штовхаються, збивають з ніг. Приходить, хто може; решта розчавлені. Та вже годі! Я відмовляюсь.
Граф. Від фортуни? (Набік.) Це нове.
Фігаро (набік). Тепер моя черга. (Вголос.) Ваша вельможність ласкаво дали мені посаду управителя замку; це дуже мила доля; справді, я не буду кур'єром, що його обдаровують цікавими новинами, але зате щасливий з моєю дружиною в глибині Андалузії…
Граф. Хто тобі не дає взяти її в Лондон?
Фігаро. Довелось би залишати її так часто, що незабаром мені було б занадто досить того шлюбу!
Граф. Маючи характер і розум, ти міг би колись вийти в люди по службі.
Фігаро. Розум, щоб вийти в люди? Вельможний пан сміється з мене. Будь посередністю, плазуй і доб'єшся всього.
Граф. Довелося б тільки постудіювати трохи під моїм проводом політику.
Фігаро. Я її знаю.
Граф. Як англійську мову, її основи?
Фігаро. Так, якщо тут є чим пишатися. Ну от: удавати, що не знаєш того, що тобі відоме, що знаєш те все, що тобі невідоме; що тямиш усе, чого не розумієш, що не чуєш того, що чути; особливо, що здужаєш понад свої сили; часто ховати в великій таємниці те, що не має в собі таємниці; замикатися, щоб загострити пера, і здаватися глибокодумним, коли ти, як то кажуть, пустий і порожній; розігрувати так чи інакше якусь персону; розсилати шпигунів і підкупляти зрадників; зривати печатки, перехоплювати листи й намагатися важливістю мети виправдати вбогість засобів — от і вся політика, або щоб мені вмерти!
Граф. Е, це ти змальовуєш інтригу!
Фігаро. Політику, інтригу, як хочете; але як я вважаю їх трохи сестрами, то хай нею займається хто хоче. «Я дівчину більше люблю!», як каже пісенька доброго короля[2].
Граф (набік). Він хоче залишитись. Я розумію… Сюзанна мене зрадила.
Фігаро (набік). Я його ловлю й плачу його монетою.
Граф. Так ти сподіваєшся виграти процес із Марселіною?
Фігаро. Хіба ви вважатимете злочином мою відмову від старої дівчини, коли ваша вельможність дозволяє собі забрати в нас усіх молодих?
152
