дить, швидко потираючи руки.) А, вельможний графе! Дорогий пане! Ви хочете, щоб я добре стерігся! Я таки міркував над тим, чого, зробивши мене домоправителем, він забирає мене до свого посольства і настановляє мене кур'єром для депеш. Розумію, пане графе; три призначення відразу: ви — повноважний посол, я — політична драбинка, а Сюзанна — місцева дама, кишенькова посланниця — і гоп-гоп, кур'єре! Тим часом як я скакатиму в один бік, ви з другого топтатимете стежку до моєї дружини; надсаджуючись, я буду працювати на славу вашій родині, ви ласкаво зводите допомагати збільшенню моєї! Яка мила взаємність! Але, вельможний пане, це вже занадто. Влаштовувати в Лондоні одночасно справи вашого пана і вашого слуги, представляти разом короля і мене при іноземному дворі,— половина з цього зайва, безперечно. Щождо тебе, Басіліо, мій дурисвіте, я хочу тебе навчити, як шкутильгати перед кульгавими; я хочу... Ні, будемо удавати перед ними, щоб убити їх одного одним. Будьте пильні сьогодні, пане Фігаро; насамперед, прискорити годину нашого маленького свята, щоб одружитися певніше; відсунути Марселіну, що ласа на вас, як чортиця; дістати до кишені грошики й подарунки; налагодити коханнячко пана графа; провчити добренько панка Басіліо і…
Сюзанна (побачивши графа). Ах!.. (Наближається до крісла, щоб заслонити Керубіно.)
Граф (підходить). Ти збентежена, Сюзон! Ти сама з собою розмовляєш, і твоє серденько, здається, схвильоване… А втім, це річ оправдана у такий день, як сьогодні.
Сюзанна (стривожена). Чого ви хочете від мене, ваша вельможність? Якби вас застали зі мною…
Граф Мені було б дуже прикро, якби мене тут застали; але ти знаєш, як я тобою цікавлюся. Аджеж Басіліо розповів тобі про моє кохання? Я маю тільки хвилину, щоб висловити тобі мої бажання; слухай. (Сідав в крісло.)
Сюзанна (жваво). Не слухаю нічого.
Граф (бере її за руку). Одно слово! Ти знаєш, що король призначив мене своїм послом у Лондоні. Я забираю з собою Фігаро; я йому даю чудесну посаду. А як обов'язок жінки є йти за своїм чоловіком…
10 Хрестоматія. 4217
145
