Сторінка:П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu/8

Сюзанна. Ах, якби я посміла сказати!

Граф (притягає її до себе). Кажи, кажи, моя любо; користуйся сьогодні з того права, що ти береш на до мною на все життя.

Сюзанна (злякано). Я не хочу його, ваша вельможність, я не хочу. Облиште мене, прошу вас.

Граф. Але скажи спершу…

Сюзанна (з серцем). Я вже не знаю, що я казала.

Граф. Про повинність жінок.

Сюзанна. Так от, коли вельможність ваша відняли свою у доктора^[1] і як одружилися з нею з кохання, коли ви скасували для неї певне страшне право пана^[2]…

Граф (весело). Яке завдавало багато горя дівчатам! Ах, Сюзетто, це чарівне право! Якби ти прийшла поговорити про його смерком у садок, я дав би таку ціну за цю маленьку ласку…

Басіліо (за сценою). Його ясновельможності немає в покоях.

Граф (встає). Що за голос?

Сюзанна. Яка я нещасна!

Граф. Вийди, щоб сюди не йшли!

Сюзанна (збентежено). Щоб я вас тут залишила?

Басіліо (за сценою). Його вельможність були у пані, вони вийшли. (Кричить.) Я подивлюсь.

Граф. І жодного кутка, де б сховатися! Ага, за цим кріслом… досить погано; іди виряди його швидше!

 

Сюзанна загороджує йому дорогу, він її легенько відпихає, вона відходить і стає між ним і пажем; але в той час як граф нахиляється і займає його місце, Керубіно, крутнувшись, з переляку кидається в крісло і прищулюється там на колінах. Сюзанна бере принесену нею сукню, закриває нею пажа і стає перед кріслом.

 

ЯВА IX.

 

Почувши із слів Басіліо про кохання Керубіно до графині, граф виходить із свого сховища. Почавши оповідати про свою зустріч з Керубіно у Фаншетти, він ненавмисне стягає сукню, під якою сидить Керубіно, і бачить його.

 

ЯВА X.

 

Керубіно, Сюзанна, Фігаро, графиня, граф, Фанш етта, Басіліо, багато слуг, селянок, селян, убраних у біле.

 

Фігаро (держить жіночий ток^[3], оздоблений білими перами і білими стьожками; говорить до графині). Тільки ви, пані, могли б нам добути цю ласку.

Графиня. Бачите їх, графе, вони гадають, що я маю кредит, якого в мене зовсім нема. Але тому, що їхнє прохання не безпідставне…

 

146

1. Відняли свою у доктора — тут мова йде про одруження графа з вихованкою доктора Бартоло (це було темою комедії Бомарше «Севільський цирульник»).
2. Страшне прасо пана — тобто насильницький звичай феодалів проводити з дружиною свого васала (підданого) першу ніч після її весілля.
3. Ток (франц. toque}}) — жіночий і чоловічий головний убір з тканини без крисів, часто з зборами.