Перейти до вмісту

Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
II

Закохався я в вас до нестями…
Як се сталось? Ви знати бажали:
Та чого мені сумно за вами?
 Мою молодість ви нагадали!

З марівничого вашого зору
Швидко одслід злинає печалі,
Світла втіха щораз бере гору…
 Мою молодість ви нагадали!

З вас у думці очей я не зрушу:
Краса ваша — се ті ідеали,
Що на час озаряють нам душу…
 Мою молодість ви нагадали!

Туга знов побраталась зі мною,
Бо надії дурні позгасали…
Поминувши мене стороною,
 Мою молодість ви нагадали!


III

Тьохне соловейко чи запахне ружа,
Та й нема нічого, і тепло мина,
Замість його душу огортає стужа…
 Де ж свята весна?

Все чогось шукає іншого людина…
Поцілунки щирі… Де їх дальший слід?
Що на світі певне? За зміною зміна…
 Це вже з роду в рід!

Ненадовго тішить кохання щасливе,
Приязні з братерством не стає на рік…
Де ж те почування любе, незрадливе,
 Що жило б повік?