Закохався я в вас до нестями…
Як се сталось? Ви знати бажали:
Та чого мені сумно за вами?
Мою молодість ви нагадали!
З марівничого вашого зору
Швидко одслід злинає печалі,
Світла втіха щораз бере гору…
Мою молодість ви нагадали!
З вас у думці очей я не зрушу:
Краса ваша — се ті ідеали,
Що на час озаряють нам душу…
Мою молодість ви нагадали!
Туга знов побраталась зі мною,
Бо надії дурні позгасали…
Поминувши мене стороною,
Мою молодість ви нагадали!
Тьохне соловейко чи запахне ружа,
Та й нема нічого, і тепло мина,
Замість його душу огортає стужа…
Де ж свята весна?
Все чогось шукає іншого людина…
Поцілунки щирі… Де їх дальший слід?
Що на світі певне? За зміною зміна…
Це вже з роду в рід!
Ненадовго тішить кохання щасливе,
Приязні з братерством не стає на рік…
Де ж те почування любе, незрадливе,
Що жило б повік?
