Перейти до вмісту

Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Катюль Мендес

***

Геть щоденні близесенькі цілі,
Подамося в далекі краї!
Нас пригоди спинити не в силі,
Одірвати від гадки тії.
 Хай о скелю розіб'ють нас хвилі,
 Хай закрутять лихі течії, —
 Сміло сядьмо в човни швидкокрилі,
 Сміло правмо в чудовні краї!
Пошукаймо справдешнього раю,
Між краями найпершого краю,
Хоч помрем, не знайшовши його,
І для нас, може, навіть ніколи
Не розкриються світлі околи
Чарівничого краю того!


Бодлер

***

Що вам небо з довічними муками,
Що вам осуд законів земних?
Не злякаєш вас совісті гуками;
Добра слава, мовляв, для дурних.

Так ідіть же шляхами протертими,
Загрузайте в вонючім багні,
Де злочинства, знущання над жертвами,
Наче змії, клекочуть в огні.

Дурманійте нелюдською спрагою,
Мерзіть тіло, і душу, і честь…
Запечуться уста ваші смагою,
А в розпусті ви знайдете месть!