Петефі
Повертався я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу,
Як до лона припаду їй,
Все на серці виллю.
Як вона мені з любов'ю
Кинеться на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсім не котились.
Ось і хата… З криком неня
Біжить обнімати…
І забув я в ту хвилину
Все, що мав сказати.
У тумані над водою
Стара коршма похилилась.
Всі поснули. Ночі млою
Полегеньку земля вкрилась.
А в коршмі так ріжуть шпарко,
На цимбалах тнуть цигани.
«Гей, підсип вина, шинкарко!» —
Репетують хлопці п'яні.
«Та міцного, щоб як вип'ю —
Мов дівчину поцілую!
Гей, до танцю! Всіх обсиплю
Грішми, душу протанцюю!»
Хтось у шибку дзенькнув стиха.
«Годі! Дайте панам спати!»
«А не хочуть вони лиха?
На панів ще потурати…
