Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Грай, музико! До світ сонця
Все проп'ю, щоб люди знали!»
Коли знов хтось до віконця:
«Наша мати захворали!»
 І гульвіси, і музики
 Мовчки випили по чарці,
 Враз зробились без'язикі,
 Чолом вдарили шинкарці.


Янош Арані

***

Скільки їх, смілих, відважних борців,
 Пало за рідну країну —
Гордих, кипучих, а нині мерців
 Зрана лягло в домовину!

З голоду скільки загинуло їх,
 Бо відцурались багатства
Ради святих заповітів своїх —
 Рівності, волі та братства!

Скільки в чужині, без світлих надій,
 З горя одинцем страждає!
Світ не узна їх великих подій,
 Славних імен не згадає.

Згинуло тіло — не згинув їх дух,
 З нами живуть ідеали;
Кров захолола — огонь не потух,
 Той, що їх груди палали.
Він розгориться у наших серцях…
 Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
 Кинеться в бійку й останній!