Летить пташка крізь лісочок,
Тьохка поміж гільми,
Черкнулася об листочок
Зелененький крильми.
Та й пурхнула в степ широкий;
Весело пташині;
А листочок одинокий
Тремтить в самотині.
Так і в мене серце б'ється…
Гляну на світ білий:
Предо мною все сміється
Твій видочок милий.
Вазов
Завиває хуртовина,
Вітер валить з ніг;
Не потрапиш, де хатина,
Все засипав сніг.
«Однеси ти, боже, лихо
Хмурої зими! —
Бідолашна мати тихо
Молиться з дітьми. —
Помоліться, пташенятка, —
Шепче мати їм, —
За люд вбогий і за батька,
Холодно усім.
Не укриє ліс мандрівця,
Стужа дме в горах;
Ніч застигне… Помоліться
Ви за сіромах.
Завірюха в полі струже,
Військо замерза;
Там ваш батько з горя туже,
Марно схне сльоза.
Всі степи, бугри з гаями
Снігом замело…
Дмухни, боже, понад нами
Та пошли тепло!
