|
Молот пускаймо повище, |
Андрієвський
Світлий образе привиду милого,
Не злітай перед очі мені,
Не воруш мого серця безсилого,
Що шукає спокою у сні.
Не чаруй мене знову оманами,
Не розплющуй обважених вій;
Палкі мрії відіб'ються ранами,
Ласки викличуть стогін новий.
До мого забуття всезцілющого
Не приторкуйся розмахом крил…
Що краплина роси для вмирущого,
Для того, хто конає без сил?
Струни щастя навіки вриваються.
Все німіє, за гуком мре гук.
Тіні люблені мовчки прощаються…
Дай же, дай відпочити без мук!
Плещеєв
|
Не йди утоптаним шляхом, |
