Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/76

 Так тішать змучену людину…
 Слова… самісінькі слова…
 Бо справді бачиш різанину,
 Від сліз дуріє голова.

Оболенський

^*_*^*

Чи скоро скінчиться мук людських дорога
І стогін замовкне народний?
Чи скоро допроситься милості в бога
Нетяга голодний?

Авенаріус

^*_*^*

Лінь тікає діла,
Як сонечка тьма;
Лінь — се одур тіла;
Одур — лінь ума.

Цертелєв

^*_*^*

Збудував собі храм я в пустині,
Повиводив на всхід вівтарі,
Зготував жертву божій святині,
Ставники запалив на зорі.
 Я молився, щоб пишне світило
 Оживило простори пусті,
 Храм промінням своїм озарило,
 Розігнало геть хмари густі.