Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/77

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


По черзі дні минають за днями,
Погасають мої ставники,
Течуть літа, а тьма все над нами, —
Ясний ранок не йде здалеки.


Іван Аксаков

***

Молюсь я щиро богу нині:
Без сил, в байдужності німій,
В ганебі досвіду та ліні
Не дай зітліть душі моїй!
 А розбуди і серце, й розум,
 Лякливість рабську побори,
 Не сковуй мудрості морозом,
 З людською лжею не мири!
Не дай знікчемніти в покої,
Пошли життя мені трудне,
Але з безстрасності гидкої,
З недбальства вирятуй мене!


Павло Козлов

***

Дні безслідно минають за днями,
Рік за роком кудись уплива;
Розпрощавсь я з чудовими снами,
Моє серце нудьга розрива.
 Всюди хмарно від думки сумної,
 Безнадійність, як молотом, б'є…
 Де подітись від кривди земної…
 Хіба в небі? Так крил не стає!