Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/79

 Зло дістало перемогу!
 По ночах я сльози ллю
 Та молюся нишком богу,
 Правди вічної молю.
 Припадаю за незрячих,
 За знесилених усіх.
До благань моїх гарячих,
До благань моїх святих,
Сильний боже, чулий слухом,
Гнів спинивши, прихились,
Щоб заради слабих духом
Дні сі швидше пронеслись!

IV

Ум мовчить, тіка роботи,
 Все нехтує часом;
Демон мук та знеохоти
 Шепче раз за разом:

«Годі! Ранок крізь віконце
 Гляне після ночі;
Але доки зійде сонце,
 Роса виїсть очі!»

Надсон

^*_*^*

Друже-брате сумний, брате змучений мій,
Хто б не був ти, з журби не хились:
Хай неправда і зло люд катують німий,
Нехай сльози кругом розлились,

В потоптанні, в нарузі святий ідеал,
І струмцями невинна б'є кров.
Вір: настане пора і загине Ваал,
З неба вернеться світла любов!

Не в кайданах вона, не в терновім вінці,
Не з хрестом на раменах важким