Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/80

До нас прийде, а з світочем слави в руці,
Не поборота в силі ніким.
І не буде на світі ні злоби, ні сліз,
Ні безхрестих могил, ні рабів,
Ні цупких бідування пекельних заліз,
Гидких шибениць, згубних мечів.

О мій друже! Се так! Се не мрія блудна,
Не надія безумця пуста.
Подивись, — люте зло все живе розпина,
Чорна ніч через край огорта!
Мир не стерпить тих мук, захлебнеться в крови,
Остогидіє дур боротьби,
І згадають усі про завіти любви,
В тузі звернуть до неї мольби!

На позичені мотиви

I

Хочеш перти проти сили?
 Подивись на всі кінці:
Люті муки скрізь терпіли
 І пророки, і борці.

Віддаючись святій справі,
 Навік-віки віддавайсь;
Не сіяти в пишній славі,
 А конати сподівайсь.

Та які б пекучі муки
 Не судилися тобі,
Стяг свободи бери в руки,
 Мри за брата в боротьбі!

II

Спи, моя радосте, вволю!
Спи, голуб'ятко мов!
Я ж заспіваю про долю,
Будуще щастя твоє.