Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/45

Розкачалась, завиває
 Дошка голосніш;
Дужче серце заниває,
 Туга — дошкульніш!

 

З Грекова

^*_*^*

Бувають години:
Все хочеться злити,
Нудьгу без причини
Із ким поділити.

Всім серце та груди
Розкрив би охоче,
Щоб крикнуть на люди:
«Добийте, хто хоче!»

А мрієньки темні
Збушують, заб'ються,
Вмить сльози таємні
Струмцями поллються.

Не дай, боже, зразу
В незгоду ще впасти:
Не змислить виразу,
Ані перекласти!

 

З Красова

ЛУНА

В чистім полі скільки сили
Я гасаю на коні;
Мовби тишею могили
Все обвіяно у сні.

В чистім полі, по простору
Мчусь, вигукую пісні;
Нашорошив уха, — з бору
Відгукається мені.