Сторінка:Павло Свій. Байки (1874).pdf/19

 Моя хата
 Небогата,
Тѣсна и не красна,
Та — власна!

 

---

 

Ро̂вня.

Оселъ пасъ ся у травѣ,
Зайчикъ сидѣвъ у ровѣ.
Олень зъ лѣса показавъ ся.
Зайчикъ єму придивлявъ ся.
„Олень се минѣ ро̂вня.
Такій гарный начебъ — я!.,
 Оселъ морду здвигъ,
 Ухами постригъ,
 Шию вытягнувъ,
 До зайця ревнувъ:
 „Гарни̂ мы всѣ три —
 Олень, я, тай ты!“

 

---

 

Лисиця й виноградъ.

Спѣлый та смачненькій виноградъ росте,
Высокій муръ камѣнный єго стереже.
Лисиця по̂дъ муромъ очкомъ споглядає
На той виноградець, и слинку ковтає.
 Виноградъ высоко,
 И хоть бачить око
 Зубами не ймешь!