Нѣ суди Боже напередъ!
„Тривайже леню!“ каже Гнатъ.
За хво̂стъ! тай тягне осла въ задъ.
— „Еге!“ — подумавъ клапоухъ,
Вже бачу въ ёму иншій духъ:
Бажавъ бы, щобъ я перъ назадъ —
Дакъ нѣ! не будешь свату радъ!“
И черезъ мо̂стъ, мовь бы стрѣла,
Нечиста ёго понесла!
Суть люде, мовь оселъ ось сей:
Стоять, хоть якъ кричи: „Ей! ей!“
А потягни лише за хво̂стъ,
Перебѣжать зъ выскокомъ мо̂стъ. —
|
Индыкъ въ павиныхъ пѣряхъ.
Не для пустои лишь забавы,
Убравъ ся индыкъ въ пѣря павы.
(Во̂дъ индыко̂въ хтѣвъ во̂нъ ро̂жнитись
И чужимъ пѣрямъ похвалитись).
Помѣжь павы индыкъ ходить
Гордымъ окомъ по нихъ водить,
Павы ёго не приймають.
Индыкъ павы проклинає,
Межи своихъ повертає
А ти̂ ёго не пускають.
|