Сторінка:Павло Свій. Байки (1874).pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Бачить нашь индыкъ що лихо:
Чужи̂ пѣря поскидавъ,
Индыкомъ изновъ оставъ,
И сидить въ куточку тихо.

 

 
Мыщь и мышеня.

 Молоде, маленьке,
 Запихане,
 Задыхане,
 Бѣжить мыша до неньки.
„Мати! мати! на дворѣ я була…
Якого бачила тамъ, чула!
Не хочу жити у норѣ,
Коли такъ красно на дворѣ!“
— Дитиночко! — каже мати,
Ты безпечна у норѣ,
А на красно̂мъ то̂мъ дворѣ
Бѣдно̂й мышцѣ пропадати!
Тамъ ко̂тъ сидить,
Мышку радъ зловить.
Отже коли хочешь жити,
Треба у норѣ сидѣти.

 

 
Джмѣль и пчола.

Бжѣ! бжѣ! пчоло, подиви ся
Та низенько поклони ся.