Щось; а друге — страшне та крылате,
Червоне на лицѣ, пѣрясте й лабате. Мыша злякалось, У нору сховалось, И каже до мати: „Мабуть той крылатый Ворогъ нашь страшный? А сей гарненькій Та на видъ смирненькій Чи не другъ се мо̂й?“
„Ой не такъ, мо̂й сыну! Добру когутину Ворогомъ взываєшь, Про кота не дбаєшь, А се, сыну, ко̂тъ! Хоть тихо сидить, Не вѣрь єму сыну, Не лякай ся когута, Красше: бережись кота!“
Заяць и черепаха.
До меты, у двохъ, бѣжать пустились Заяць прудкій и черепаха, Либонь съ собою заложились; У нихъ и свѣдокъ є — комаха.
