Сторінка:Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Випуск №2 (1929).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

пости, щоб установити можливий морфологічний зв'язок між Homo neanderthalensis і Homo sapiens.

Я скажу те саме і про випадкові пережитки неандертальського типу, що часом ніби трапляються між сучасними людьми, бдиний безсумнівний пережиток неандертальської людини, дотепер відомий, се тав вваний Homo Rhodesiensis — його останки знайдено 1921 р. в Broken Hill на півночі Родезії. Сі останки складаються з черепа і фрагментів костей, знайдених разом з слідами виробництва подібного до бушменських виробів. Вони не роблять вражіння дуже давніх і М. Буль мав повне право написати, що можливо колись в недосліджених ще тропічних лісах Африки буде знайдено припізнених нащадків того незвичайного єства. Більшістю рис Homo Rhodesiensis безумовно зближається до неандертальської людини.

Він виявляє навіть ще більшу грубість форм і звірськість вигляду. Зате він держався зовсім просто, чого людина середнього плейстоцену ще не осягнула. Се видно з положення потиличного отвору кістяка і з деяких рис кісток. Таким чином маємо доказ, що Homo neanderthalensis ще довго жив у Африці серед сучасних чорних народів. Але се не заперечує факту, що між ним і сучасним чи передісторичним Homo sapiens лежить таки морфологічна прірва. Цікаво, що ся морфологічна прірва відповідає такій же культурній прірві на яку вказав абе́ Брейль. Неандертальська людина мала зовсім рудиментарне виробництво, де ніщо не вказувало на естетичні стремління. Навпаки людина вищого плейстоцену мала дуже різнородний і дуже спеціялізований струмент і однаково вдало обробляла камінь, дерево, ріг і кість, а що найважніше вона має мистецькі вдатності: її твори — різьби, гравюри, рисунки і малюнки являються часто справжніми шедеврами. Як немає переходу від черепу з la Chapelle-aux-Saints до черепів Ґрімальді, Кро-Маньон або Шанселядськиу, так само нема переходу від убогої культури Мустіє до чудесних культур оріньякської, салютрейської і маґдаденської. Щоб установити споріднення між сими людськими типами і між сими культурами, треба б припустити, що при кінці середнього плейстоцена раптом сталася зміна, що перетворила Homo neanderthalensis’a в Homo sapiens’a.

Простіше і правдоподібніше, припустити, що людина вищого плейстоцену і сучасна, яка від неї походить, не являються простими нащадками неандертальської людини, бо та репрезентує бічну лінію роду Homo. Ся лінія в Західній Европі вигасла перед сучасною геологічною ерою, а довше затрималася в Африці, тим часом як Homo sapiens являється продуктом іншої лінії, якої за сучасними відкриттями ми не можемо прослідити в середнім плейстоцені.

Знахідки в Пілтдауні в Гайдельберзі підтримують сю гіпотезу. Хоч і відмінна дечим від щелепи неандертальського черепа, мауерська щелепа не відрізняється есенціонально. Вона міцніша, має більш примітивний характер, але М. Буль вказав що її можна б приладнати до черепа з Ля-Шапель не міняючи тим його вигляду значно. Коли ж взяти на увагу, що ся щелепа належить до часів значно старших ніж ті, коли жила людина середнього плейстоцену, то можна в ній добачати примітивніший степень сеї людини, інакше кажучи можна допустити, що Homo heidelbergensis представляв в нижчому плейстоцені предківську форму неандертальської людини.