Сторінка:Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Випуск №2 (1929).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Здається можна піти ще дальше щодо уточнення сього положення. М. Буль і В. Соллас думають, що негроїди з Ґрімальді були особливо близькі до сучасної людности Південної Африки — до Бушменів і Готентотів. Ся думка ніби потверджується іншим відкриттям з тої ж археологічної верстви, де знайдено й обидва кістяки: тут знайдено статуетки жінок з виразною стеатопіґіею, характеристичною також і для згаданих африканських народів. До сього може слід додати ще цікаве помічення Фробеніуса, що в багатьох африканських країнах, які лежать між колишнім місцем побуту негроїдів і сучасною територією народів з стеатопіґіею, огрядність жінок або загально розповсюджена завдяки умовам життя, або вважається ідеалом жіночої краси. Здається, що такий же зв'язок між обома центрами стеатопіґії існує як і завдяки спільності матеріяльної культури, так і спільності мистецтва (малярства — піктографії).

В кожнім разі якщо статуетки з стеатопіґіею представляли дійсно той сам тип про який тут мова, то треба визнати, що сей тип існував в Европі на дуже великих просторах, бо ж згадані цікаві зображення знаходили не тільки в ментонських печерах, але і в багатьох місцях південної Франції: в Lespugue (департамент Верхньої Ґаронни), в Brassempouy (департ. Ландів), в Laussel (департ. Дородонь), в Північній Італії (Оавіняно) в Майнці і навіть в Долішній Австрії (Віллендорф).

Расу Кро-Маньон представляє велика скількість знахідок з печери Paviland (в Уельсі), в Солютре (департ. Сени і Луари), в Combe-Capelle, в Cro-Magnon, в Laugerie Basse (департ. Дордонь), в Sorde (департ. Ланд), в печерах Ґрімальді, вже згаданих з приводу негроїдної раси, в Брні і в Предмості (на Мораві). Всі сі знаходки зроблено в археологічних верствах, що в вначній мірі відповідають старшому вищому плейстоценові (оріньякський період археологів).

Сю расу характеризує дуже високий зріст (1 м. 87 см. в середньому), дуже міцна миска, яка має риси миски білої раси; голова велика, але не гармонічна, себто череп довгастий і порівняно вузький, а лице широке і низьке — прямокутні орбіти, ніс вузький і досить довгий та виступаючий нижня щелепа з виступаючим підборіддям трикутньої форми.

Здебільшого антропологи вважають породу Кро-Маньон за приналежну до білої раси. Дійсно, в різних околицях Франції, зокрема в Дордоні трапляються часом індивіди, що носять основні риси сеї породи. З другого боку де-Катрефаж і Гамі відзначили дивну аналогію між людиною з Кро-Маньон і Кабілями. Нарешті Верно вказав, що людина з Кро-Маньон поволі емігрувала через Еспанію на південь і зложила основний елемент тубільного населення Канарських островів, себто Ґуанчів.

Шанселядська раса, що з’являється в середньому вищому плейстоцені (період Солютре́ археологів), репрезентується кістяками знайденими 1888 р. в скельному захисті Шанселяд коло Périgueux і новими знахідками доктора Г. Мартена в долині Рока (департ. Шарант). Навпаки від попередньої, ся раса як думають, була мала на зріст (1 м. 52 см. до 1 м. 57 см.). Череп у неї дуже довгий, незвичайно розвинений в напрямку височини і дуже великий (1710 кубічних сантиметрів у чоловіка з Шанселяд, 1525 у чоловіка з