Сторінка:Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Випуск №3 (1926).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

особливу увагу на ті обставини, й ті характерні риси, в яких відбуваються ініціації та инші звичаї, звязані з прийомом нових членів до тієї чи ившої верстви. Це важливо з того погляду, що деякі пережитки цих звичаїв, певні їх аналогії ми знаходило як на Україні, так і в Західній Европі.

Особливо виразні риси ініціацій для переходу до парубоцької верстви до- слідувачі спостерігали у войовничих семитів Східньої Африки — Масаїв; у них поколінні мужеські верстви пристосовані до інтересів війни та розбою. Між 12 — 16 роками відповідно до своєї фізичної сили й маєткових засобів хлопці церемоніяльно і врізуються і по вигоїнні дістають зброю й переходять у категорію новаків чи рекрутів. Діставши спеціяльне, ім’я для своєї поколінної'організації, що обіймає всіх молодиків, обрізаних в однім періоді (в чотирьох або п’яти роках), вони добирають собі фарби для щитів і згодом добиваються від вояків признання своєї рівноправности. Хлопець, що в болізній операції обрізання не здержався від криків болю, безчестить не тільки себе, але й свого батька — він виключається від пиру, що справляється при цій нагоді. Виховання солідарности поколінної групи починається вже з пирів для хлопців при Обрізанні, а продовжується на спільних трапезах після обрізання, де товариство проводить приблизно місяць на гулянці в лісі. При цьому поділяються вони на невеличкі групи з 5 — 6 душ, ставлять собі або провізоричний спільний двір, або маленькі хижі з гілля, проводять час у щоденних пирах і балачках, оповідаючи ріжні воєнні пригоди й розпалюючи в собі воєнний дух. Далі це продовжується в спільних вправах і походах, в спільнім житті у воєннім домі.

За аналогією з чоловіками жінки також розріжняються поколінними верствами. Дівчата обрізуються також і, виходячи заміж, переходять у верству господинь. Але ніяких спеціяльних організацій вони не мають.

У австралійських племен, де інтереси війни віддавна вже не підтримували цієї поколінної організації, соціяльна еволюпія використала їх більше в інтересах подружжя й родинного життя.

Широко розвинені форми суспільних ранг, витворених з поколінних ' організацій, дає Меланезія.

В північно-американських племенах сепарація мужеського елементу та її, організація ослабла й помірно виродилася.

Европа була дуже мало обслідувана до останнього часу з погляду існування, поширення й розвитку поколінних верств та парубоцьких громад зокрема. Але організації молоди існували вже за класичних часів, хоч про них мало що докладно відомо навіть і в Греції.

В ці часи ми зустрічаємо їх у цілій Італії й особливо в південній Германії, Панонії.й Далмації, а пізніше й у британських Кельтів. За свідоцтвами джерел, вони улаштовували спортивні гри і об’єднувались у культі якогось бога чи героя. В ближчі до нас часи маємо інформації про них із Албанії, Португалії й південної Франції. Більше старовинних рис мають вони на Балканах. В німецьких Альпах вони зберігають і охороняють старі звичаї, а рештки ініціацій знаходимо починаючи з Пікардії і на схід через північну й середню Німеччину аж до України, де, напр., Бережковський зазначив (на Поділлі) урочисте саджання хлопця на коня. В слабішій формі відбуваються вони в Скандинавії, а особливо в рибалок і ловців Фінляндії. У Чехів буває що-найменше один день на рік, коли парубоцтво має змогу урядувати в себе на селі[1]). В Швайцарії, за Гофман-Крейером, деякі парубоцькі громади мають ясно виявлений характер.

Особливо інтересні й характерні звичаї прийому Молоди до парубоцької громади існують у Пікардії. Тільки після того, як їх було виконано, хлопець набуває права носити сорочку з блакитним коміром, вишиту червоним, що її вважається в цій місцевості за властивий чоловічий одяг. Прийом до громади

  1. Buschan G., Ill. Völkerkunde, II, 1926, с. 610.