вої частини і наочно демонструють своєю діяльністю живий звязок між людністю і військом, 12. упорядкування військових могил, могил лицарів, що поклали голови в боротьбі з ворогом, постійна опіка над ними і влаштування урочистих свят для вшанування памяти лицарів, 13. плекання військових чеснот в народі, як от мужність, хоробрість, завзяття, витревалість, почуття національної чести і самоповаги, самопожертва, — і ряд інших, що скріпляють і фізичну, і моральну підставу ідеї оборони Батьківщини, — все це серед військових письменників повинно знайти і своїх авторитетів і своїх дослідників, все це теми, що зокрема в українській літературі вимагають і ширших моноґрафій, і популярних підручників і журнальних розвідок і докладно опрацьованих проґрам. Постільки, поскільки військові письменники створять потрібну літературу в зазначеній галузі, вони піднесуть рівень заінтересованости нею громадянства, а надто тих елєментів його, що на місцях провадять культурно-громадську працю і є ніби мужами довірря широких кругів населення. Коли ми пригадаємо, що в цій, власне, галузі ми майже нічого не маємо, то потреба заповнити прогалини стане ще виразнішою й морально зобовяже наших військових письменників до найпильнішої уваги в цьому напрямку.
