Сторінка:Петлюра С. Завдання української військової літератури. 1937.pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

X.

Рівноцінною, однаково відповідальною є праця воєнних письменників в спеціяльній галузі фахового воєнного знання і питань, що мають інтерес для військових кол виключно. Ріжниця між тою працею, що її провадить військове слово для широкого громадянського вжитку в обсязі широких проблєм військово-державного характеру і тою працею, що відноситься до чисто військових інтересів, лежить у тому, що в першій можуть узяти участь і не фахові воєнні письменники, тоді як друга падає викключно на робітників військового слова, яких тут нікому заступити. Ця покладає на них тим більшу відповідальність і поглиблює почуття обовязку, як фахових письменників, перед тою військовою ґрупою, що буде на їх писаннях учитися, розвивати свій військовий світогляд і збагачувати свої знання та перетворювати їх в гармонійну суцільність.

Безмежно великі простори відкриваються перед українськими воєнними письменниками в цьому напрямку, і ріжноманітні ті завдання, що їх вони повинні здійснити в цій галузі. І учений теоретик з освітою академії Ґенерального Штабу, і вмілий популяризатор, і технічний фаховець — знавець окремих галузів воєнної зброї, і перекладник — кожний знайде своє місце в тій величезній праці, що її повинна перевести наша воєнна література в звязку з загальною проґра-