сом до себе увагу, висновків, що до них прийшли деякі дослідники минулої війни в оцінках питомої ваги окремих її чинників. На підставі недавнього досвіду приходять до висновків про зменшення значіння окремих родів зброї, що дотепер грали головну ролю; натомісць висовують першорядне значіння для майбутніх війн інших родів зброї. (Напр. летунство, елєктротехніка, хемічні знаряддя тощо). Фахове захоплення дослідників, утворює образ „переоцінки цінностей“ і порушення звиклих критеріїв, — що вимагає певної орєнтації в суперечних поглядах і нових проґнозах. В якій мірі ця переоціночна робота може змінити виправданий досвідом погляд, що для війни кожний рід зброї має свою вагу і заслуговує однакової уваги, — вияснити це є поважним завданням наших воєнних письменників.
Ставлячи перед українською воєнною літературою ряд окремих питань і тем для її досліджування, та умотивовуючи ідеольоґічну потребу наукового зясування їх певними міркуваннями, з конечности короткими та схематичними, я мав на увазі накреслити лише загальний напрям, в якому повинна провадитися творча праця наших воєнних письменників. Для нас ясно, що межі її значно ширші, ніж ті, що я зазначив. Висовуючи, проте, згадані завдання, я уважав необхідним притягти до них увагу з огляду на те, що проґрама державного будівництва України в його військовій галузі невідкладно вимагає в першу чергу полагодження власне цих завдань, чи хоч нагромадження матеріалу для їх полагодження. Будівництво держави потрібує великої підготовної орґанічної праці й знання засобів будівництва,
