зявилася ціла пробоєва українська сотня, а у ґренадирів цілий український пробоєвий курінь у числі 980 бойового стану.
Погано було, що довелося піти до частин, що мали контр-революційну закраску; та не було іншої ради.
А проте факт відокремлення Українців надобре вийшов цілій справі: річ утому, що в невдовзі по відокремленню ґренадирів Українців, Німці раптово перейшли до наступу на ґренадирськім відтинку якраз біля межі їх зі сибіряками.
Московський ґренадирський корпус, вже значно розкладений, звільнив заатаковані позиції майже не ставляючи опору. Частини, що були в резерві мітінґували, тому командування мусіло вжити для контр-удару штурмовиків.
Першими мусіли йти Українці і вони пішли негайно, але в мент, коли виступали, повідомили командування й комітет, що вони йдуть як український курінь імени Наливайка, а не як російські штурмовики.
Контр-наступ Українців був блискучий. Німців викинули з російських окопів, які вони заняли, і становище направилось ціною 40 українських убитих та 80 ранених.
Ця справа зробила на начальників російських частин, що були недалеко, велике вражіння та примусила їх почати дивитись на українські частини не як на майбутніх орґанізованих дезертирів чи розкладачів фронту, а як на реальну, ніби навіть слухняну начальству силу.
З другого боку, відвагу та справність наших хлопців комітети прийняли як контр-революцію, бо
