проїхати на Україну. Старшини полку передали, що їхнім козакам ані не в думці наново озброюватись, що їх виїзд на Україну є причиною загального розвалу Північного фронту, що на тому фронті Німці ходять уже по цілому російському росташуванні так, що дійсно фронт вже не істнує.
Зі годину знову алярмове повідомлення з Охотникова, що йде потяг з гарматами на площадках. Знову поготівля і знову показується, що це якась російська батерія самовільно покинула західний фронт, а старшини вже з тих новообібраних розказують, що все пропало і що фронту вже немає. А тутки проти стації безліч цінного майна — набоїв, мін, наряду.
Раненько викликав я рев. коміт. і передав йому, що наскільки дійсно фронт вже не істнує — то треба негайно вивезти майно поза Дніпро, інакше взрив його при відвороті знищить містечко.
Командантові Коростеня, від якого вернув сот. Григоріїв переконавши його, що ми орґанізована українська частина, а не банда, післав депешу про необхідність вивозу майна з Олевська та просив потягів. На те дістав я підтверджуючу відповідь датовану дня 13. 1 Год. і майже все населення Олевська почало вантажити в порожнянаб ої та міни.
Тимчасом з Охотникова невпинно йшли алярмуючі звідомлення, одно за другим, а все те денервувало гайдамаків і загрожувало повним їх моральним знищенням. Тому над вечір 13/I вислав я одну сотню зі скорострілами в потязі, з наказом захопити Охотниково та просунитись якнайдальше під Сарни на розвідку.
