Сторінка:Письмо народовцівъ руськихъ до редактора политичнёі часописі «Русь» яко протестъ и мемориялъ (1867).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

4

чете говорити відъ насъ и за насъ, то скажіть, чи не подобарічъ, щобъ ми находили у вашому писанню те, що въ нашій душі находиться; теє, що ми чуємо; теє, для чого ми живемо, и теє, на що нашу надію покладаємо?! А то виходить, що окрімъ ріднёі мови, не багато де-чого найдеться спільного намъ и Вамъ!.... Озирнітесь! Якъ виставили Ви народъ нашъ підъ теперішню стать? Якъ у ёго всіхъ взаєминахъ до Ляхівъ, до Московщини, до решти Славянщини и до Австриі? Якъ объяснили ёго миссию, де надибали ёму помічню руку, якъ виголосили тріби народні й способи тиі-жъ вдовольнити? Нашъ озиркъ покаже се!

Гараздъ Ви знаєте, добродію, кілько-то того руського народу живе на світі Божому, та тілько на лихо не вбачаємо ми ні зъ Вашоі програми, ні зъ даліщого писання: який-то вінъ; де ёго сила не проходяча; де той пень ёго здоровий; яку вселюдяну думку боронивъ вінъ у своій тяжкій бувальщині; що стало основою народнёі будови для будущини. Дальше добре Ви нагляділи, що Ляхи и Москалі завзяті намъ вороги; та тілько шкода, не розібрали Ви тихъ Ляхівъ: на тихъ, що живуть у своій Польщі, на справдешніхъ Ляхівъ, и тихъ-то Ляхівъ, що живуть на нашій Русі, которі насъ таки на нашій власній землі гноблять и дусять; не розсказали, не розложили Ви: хто се ті Ляхи; звідки они тутъ взялись; яка у іхъ думка; що імъ справді остається чинити; яка справедлива іхъ будущина. Довідатись сёго намъ Вашого писання — не довідаємся. Однимъ словомъ, не найшли Ви того стійна приналежного проти Ляхівъ, не підтягнули Ви іхъ підъ вашъ горизонтъ такъ, щобъ імъ добре видно було, хто ми, а хто вони. Та й що до Москви не объявили Ви Вашого погляду такъ, щобъ знати: яка-то Москва такъ тяжко опікується Украіною и терроризує іі; читака-то справді славянофильска Москва, якъ вона оголошується словами; кому більшъ ждати добра, чи иншимъ Славянамъ одъ Москви, чи Москві одъ Славянъ; зъ якоі сторони належить виглядати того вольного вітру, що иншимъ духомъ обвіє Москву и тимъ самимъ полекшу принесе нашій рідній Украінській братні; який шляхъ Ви розміряли, на якому-бъ зійтись далеко більшій часті народу нашого, що підъ Москвою, и намъ при спільній народній роботі.

Добре Ви розсуджуєте, що не підъ Москвою, а въ Австрйі має скорійшъ зійти та зірка нашоі народнёі волі; що въ Австриі виглядати намъ належить скоріще для народу нашого гаразду! Та чи у тякій-то Австриі, яка вона єсть собі зъ-давна, яка єсть сёгодня гет-то далекій одъ свого природнёго послаництва одъ своіхъ природніхъ интересівъ — Австриі застояній и постарілій, — Австриі заоктроёванихъ Лютовихъ патентівъ, вужщихъ и ширшихъ райхсратівъ, зъ цілою іі конституцийною неволею або, лагідненько сказавши, зъ конституцийною утопиею и мизериєю — Австриі Шмерлингівъ, Белькредівъ, Байстівъ, у которій насъ зъ-давна полонізовано, неговано, майоризовано ажъ до нинішнёі сумноі доби, де насъ на ласку-неласку віддано гелемоничному ляцькому елементові? Чи може врешті така Австрия насъ вспокоіти — хоча-бъ вона намъ и віддавала ласкаво одъ часу до часу навіть и одробину изъ приналежнихъ намъ правъ народніхъ не ставши такою, якою, ій Господь назначивъ бути, се-бъ-то переважно славянською? Чи патриотична руська душа любо витає того круто цивилизаторського гегемоничного німецького духа, що такъ скрізьно опанувавъ Австрию и городить теперъ укупі изъ другими сфедерованими неприязними Славянщині елементами дорогу іі щасливоі долі и природнёго розвою? Чи щирі народні руські верховодці залюбуються въ такій ролі, яку імъ визначить Австрия? Чи спочувши себе народомъ — сказано народомъ — не піднесуть, уже-жъ не революциі, але правноі оппозициі проти всякоі народнёі поневірки? Чи се може пропасть безъ краю, передъ которою належить остеречи народъ — пропасть безъ вихопу? Чи находиться дорога визволитись изъ такого заковання и де іі напевне шукати?

Чи й се, якъ воно скрізь єсть одъ усякоі праведноі руськоі душі спочуване, не вдавалось Вамъ, добродію, потребою явно и сміливо объяснити? Чи може Ви, крий Боже, яку користь для народу въ тому добачаєте, коли вінъ передъ обличчємъ ряду стоіть закритий у своіхъ думкахъ и надіяхъ?