Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/259

 Тільки що вже смерть прийшла,
 А він на всю хату:
 „Тату! тату! — закричав, —
 Люльки! — каже, — тату!”

Принїс йому таки сам,
А синок небога
Тілько раз собі пакнув,
Тай пішов до Бога!”

 

——o——

 

18. Славная конина.

Сидить мале Циганя,
Коня виїзджає,
А старий — його й коня
Нагайкою крає.

 Заплакало Циганя,
 Лягло на коневи…
 А той тодї до купця
 Тай каже купцеви:

„Та купуй уже, купуй,
Славная конина!
Чи-ж не бачиш, як по нїй
Сплакалась дитина?”

 

——o——