вала до сего нагорода. Не можна було правильнїйше кермувати кораблем навіть при вправах королївского яхтового клюбу.
Вечером обчислив моряк після льоха, що переїхали вже 220 миль від Гонґ-Конґ, отже Пилип Фоґ міг надїяти ся, що прибувши до Йокогами не буде мати до записаня нїякого припізненя. Тим чином перша поважна перешкода, якої дізнав від свого виїзду з Лондона не принесе єму імовірно нїякої шкоди.
В ночи над самим раном Танкадера війшла без перешкоди до проливу Фо-Кіен, що віддїлює великий остров Формозу від Хин і перетинає зворотник Рака. Море в проливі було дуже неспокійне і повне вирів, що повставали з супротивних струй. Ґоелєта мала тяжку переправу, бо розбурхані филї здержували єї біг. Дуже тяжко було удержати ся стоячо на помостї.
Скоро засвитало став вітер сильнїйший. Небо заповідало вихор. Впрочім і барометер віщував близьку зміну воздуха, він порушав ся неправильно, а ртуть филювала неспокійно. Також замічено, що море від полудневого всходу пінить ся, а се вказувало на бурю. Попередного дня заходило сонце в червоній мрацї, серед фосфоричного сьвітла океану.
Моряк слїдив довго ті зловіщі знаки і бурмотїв щось незрозумілого. Відтак, коли стояв близько свого подорожного, спитав єго придавленим голосом:
— Чи можна з ласкавим паном говорити отверто?
— Можна — відповів Пилип Фоґ.
— Отже будемо мати бурю.
— Чи прийде з півночи чи з полудня? — запитав Пилип Фоґ.
— З полудня. Дивіть, звідтам прийде труба воздушна!
