упало більше снїгу то дорога була би безусловно перервана.
— І що мій пан гадав собі, — говорив до себе Паспарту, — що він пустив ся в дорогу серед зими! Таж в лїтї був би виграв заклад о много певнїйше.
Але рівночасно, коли вірний слуга журив ся непогодою і студению, занепокоїла ся сильно панї Ауда з иньшої причини.
Іменно вийшло з поїзду кількох подорожних і проходжували ся по перонї двірця Ґрін-Рівер, заки не від'їде поїзд. Молода жінка поглянула кріз вікно і пізнала між тими подорожними полковника Стемпа Проктора, сего Американця, що так нечемно обійшов ся з Пилипом Фоґом в часї мітінґу в Сан Франціско. Панї Ауда, боячи ся щоби єї не пізнано, відхилила ся скоро від вікна.
Ся обставина дуже сильно занепокоїла молоду женщину. Она привязала ся до чоловіка, що хоч і як був зимний, то однако давав їй що дня пізнати, що она єго обходить. Так само й она почувала до него більше щось як вдячність, хоч доси ще не роздумувала над тим яке се було чувство. Длятого то й забилось їй серце, коли пізнала сего неотесу полковника, з котрим пан Фоґ скорше чи пізнїйше хотїв почислити ся. Очевидно, що полковник Проктор лише случайно попав ся до сего поїзду, однако він тут був і длятого треба було за всяку цїну старати ся не допустити до єго стрічи з Пилипом Фоґом.
Скоро лише поїзд рушив, а пан Фоґ заспав, скористала панї Ауда з тої хвилї і повідомила Фікса і Паспартута о тім, що бачила.
— Сей Проктор єсть в поїздї? — відозвав ся Фікс. — О, то будьте спокійні, панї, заки він зійде ся
