вернути назад до Америки і глядати вас зараз по полагодженю моїх інтересів в Европі.
— Дїйсно?
— Дасте менї речинець за шість місяцїв?
— Чому не за шість лїт?
— Я кажу за шість місяцїв, — відповів пан Фоґ, — і ставлю ся точно в означенім місци.
— От, викрути! — крикнув Стемп Проктор. — Або зараз, або нїколи.
— Про мене, — відповів пан Фоґ. — Ви їдете до Нового Йорку?
— Нї.
— До Чікаґо?
— Нї.
— До Омаги?
— А що вам до того, де я їду! Знаєте Плюм-Крік?
— Нї, — відповів пан Фоґ.
— Се найблизша стация звідси; за годину стане поїзд і задержить ся десять мінут. Здаєть ся, буде досить часу, щоби кілька разів вистрілити з револьвера.
— Добре, — відповів пан Фоґ. — Задержимо ся в Плюм-Крік.
— Але я гадаю, що ви звідтам не вийдете живі! — додав Американець з безличною усьмішкою.
— Хто знає, пане? — відповів пан Фоґ і вернув спокійний як звичайно до свого ваґона.
Тут старав ся джентельмен успокоїти паню Ауду, заявляючи, що нїколи не треба бояти ся таких хвальків як Проктор, а відтак попросив Фікса, щоби послужив єму за сьвідка при поєдинку. Очевидно Фікс не сьмів відмовити і Пилип Фоґ, немов би нїчого не стало ся, засїв до перерваної гри та завдав так як і перше пікову десятку.
