і морский розбійник буде цїлком безпечний. Аґент став вже тепер на правду жалувати, що вмішав ся до тої справи.
Капітан Спіді кидав ся в своїй каюті як скажений і Паспарту, що мусїв єму їду доносити, поводив ся з найбільшою обережностию, помимо того що був сильний як медвідь.
Тринайцятого грудня минув парохід небезпечну лавку Ново-Фунляндиї. Ся окрестність дуже небезпечна, особливо в зимі, коли панують в нїй незвичайно часті мраки і страшні вітри. Від попередного вечера спадав баромерт і вказував на скору зміну воздуха. І дїйстно змінила ся в ночи температура, сильно постуденїло і рівночасно вітер обернув ся на полудневий всхід.
Ся обставина дуже спиняла їзду і пан Фоґ, щоби не збити ся з дороги, мусїв звинути вітрила і подвоїти пару в кітлах. Мимо того їхав вже корабель поволїйше, бо сильні филї били против него. Згодом перемінив ся вітер на оркан і можна було передвидїти, що „Генриєта“ не зможе посувати ся против розбуханих филь.
Так само як небо захмурило ся і Паспартутове лице і цїлі два днї перевів Француз в смертельній тревозї. Але Пилип Фоґ був відважний моряк, умів ставити чоло морю, та держав ся все одного напряму. Єсли „Генриєта“ не могла переплисти поверх филь, то перебивала їх, так що они заливали цїлий поміст. Часом підносили филї задну часть корабля на кілька метрів, тодї й шруба потопала у водї, але корабель біг все наперед.
Однако вітер не був такий сильний як надїяно ся, хоч віяв дуже прикро з північного всходу і не дозволяв розвісити вітрил. А се дуже шкодило їздї, бо не можна було помогти парі.
