— О семій і двайцять три мінути, — відповів Вальтер Ральф, — а найблизший поїзд приїде аж десять мінут по дванайцятій.
— З того, панове, виходить, — відозвав ся знов Андрій Стюарт, — що єсли би Пилип Фоґ був приїхав о семій і двайцять три мінути, то був би вже тут. Отже можемо собі сказати, що ми вже виграли заклад.
— Заждїм ще і не перехапуймо ся, — відповів Самуіл Фалєнтін, — ви знаєте, що наш товариш незвичайно ексцентричний. Ми-ж знаємо єго точність. Нїколи не прийде за пізно, але й нїколи за вчасно. Отже дуже можливо, що він появить ся тут в послїдній хвили і се цїлком не дивувало-б мене.
— А я, — сказав Андрій Стюарт, що визначував ся своєю нервовостию, — я не увірив би сему, хоч би й єго побачив.
— Очевидно! — замітив Тома Флєнеґен, — намір Пилипа Фоґа був дуже нерозважний, бо хоч би він був і найточнїйший, то все таки день або два днї опізненя може знищити цїлу сю подорож.
— І се дивно, — додав Джон Сулїван, — що ми не дістали від нашого товариша нїякої звістки, а прецї-ж стрічав він по дорозї не одну телєґрафічну стацию.
— Панове, він програв, — кликнув Андрій Стюарт, — сто раз програв! Впрочім, як знаєте, приїхав парохід „Хина“ з Нового Йорку, одинокий корабель, котрим Фоґ міг вернути до Лїверпуля, вже вчера до Лондона. Отже перегляньте спис подорожних в ґазетї „Шіппінґ“; Пилипа Фоґа нема між подорожними. Припустїм, що подорож ішла як найлїпше, то таки сумнїваю ся, чи наш товариш заїхав хоч би до Америки! — Я га-
