Поїзд відійшов в приписанім часї. Їхало ним троха подорожних, кількох офіцирів, урядників і купцїв, що для торговлї опіюмом і індиґом мусїли удати ся на північ півострова.
Паспарту сидїв з своїм паном в тій самій переділцї. В кутї напротив сидїв третий подорожний. Був се бриґадир сер Франц Кромерті, один з вістових товаришів Фоґа в часї їзди з Суеза до Бомбаю. Він їхав до своїх войск, що стояли табором недалеко Бенарес.
Сер Франц Кромерті, високий, білявий, 50-лїтний мужчина, що визначив ся в послїднім повстаню Сепоїв, міг дїйстно уважати ся тубольцем. Мешкаючи від дитиньства в Індиях, рідко коли бачив Анґлїю. Був то чоловік образований і був би охотно розповідав про звичаї, історию, орґанїзацию Індий, єсли би Пилип Фоґ був сего зажадав. Але Фоґа не манили сї річи. Він не відбував подорожи, лише начеркував лїнїю.
Се було тяжке тїло, що після рациональної механїки ішло колесом довкола землї. В сїй хвили обчислював другий раз, кілько годин минуло від часу єго виїзду з Лондона, і єсли-б оно не противило ся єго вдачи то він затирав би руки з вдоволеня.
Сер Франц Кромері пізнав вже ориґінальність товариша подорожи, хоч міг єму приглядати ся лише при картах в часї гри у віста. Для того не без причини питав себе, чи під тою холодною поволокою бє людске серце та чи душа Пилипа Фоґа приступна для краси природи або для висших вражінь. Поставив собі за задачу збагнути єго, бо з усїх диваків, яких стрічав ґе-
