Дуная грошевой люд затятій, волохов, сербов, и янчари и казаков охотников, взявши и при тех наемных людях старших Ивана Богуна, бывшего полковника брясловского, и Ивана Сербина, полковника (брацлавського у 1658, 1663-1665 рр. Авг.), над теми людми иноземскими и Яшка Черкаса, обывателя голтвянского, своих помощников, прислал был до города Опошенень на Ворскло реку». А «верстаной казак» М. Антонов доповідав путивльському воєводі М. Зюзіну, шо «генваря ж, де, в 26 день прибежал в Миргородок к полковнику Григорию Лесницькому из-под Полтавы о полковников, от Багуна и от Ивана Сербина, вестовшик и сказал, де, полковнику Григорью Лесниикому, что, де, гетман посылал из Галича полковников Багуна та Ивана Сербина, а с ними служилых людей полторы тысячи с Багуном черкас, а с Иваном Сербянином сербян под Полтаву на залоги для тово, что, де, полтавской полковник Мартын Пушкар гетману быть во всем непослушон и угрожает войною».
I. Богун зайняв найвищий ранг у полку в період між складанням «Реестру Війська Запорозького», яке здійснювалось восени 1649 р., й початком серпня наступного року. Для України то був дуже складний і тривожний час. Після битви під м. Зборовом у серпні 1649 р. та підписання там угоди між українським гетьманом і польським королем Яном П Казимиром кількість реєстрових козаків офіційно обмежувалася до 40 тис., селяни учасники повстання одержали прерогативу займати всі уряди в Київському, Чернігівському й Брацлавському воєводствах, передбачалося також звільнення території Правобережжя і Лівобережжя від збройних сил Польщі. Влада тут фактично перейшла до Війська Запорозького, репрезентованого Б. Хмельницьким та козацькими старшинами. 1650 р. став роком активних переговорів українського гетьмана, польського короля, кримського хана, російського уряду про подальшу долю України. Тоді Богун часто-густо перебував поряд з Хмелем і мав уже певний вплив не лише на нього, а й
