деякою мірою визначав політику у країні. Про це, зокрема, йдеться в листі сенатора і київського воєводи Адама Киселя (1580-1653) польському королю з приводу переговорів його з Хмельницьким: У ньому зазначалося: «Уже казалось все шло на лад, вдруг в одно мгновенье что-то новое; разные перемены, тяжелые и вредные случайности и вмешательства, которых разум не может предотвратить и постичь. Потому письмо мое к в. к. м. я должен начать с того, что там и высланный ко мне староста черкасский, мой родной брат, застал все в спокойствии; все испортил потом один бунтовщик, какой-то полковник Богун, и моей близости к запорожскому гетману так помешал, что я едва мог снова ее возобновить».
У наведеному нами уривку звертає на себе увагу вираз, який ми виділили. В ньому виявилася чи то зневага високого урядовця Речі Посполитої до представника козацької старшини, чи то просте незнання ним тільки-но призначеного полковника. Якби Богун був полковником із самого початку війни, принаймі з жовтня 1648 р., то Кисіль, гадаємо, на той час, коли писався лист, повинен був знати його як одного з найбільш відомих керівних осіб у Війську Запорозькому.
В тому ж році відбулася козацька рада в Чигирині. На ній були присутні посли: від російського царя князь Василь Бутурлін, польського короля канцлер Любомирський та Адам Кисіль, турецького султана Осман-ага й сілістрійський паша Узук-Алі (Узух-Алі). Кожний з них від імені свого сюзерена пропонував Б. Хмельницькому «покровительство». В оточенні гетьмана думки з цього приводу розділилися. Сам же керманич з деякими своїми «старими» прибічниками схилявся до протекції московської. Богун з «молодими» («нововписаними») козаками нібито виступив проти такого рішення, пояснюючи це тим, шо у Московській державі панує невільництво і кріпацтво.
Великої слави як воїну й популярності в народі приніс Богунові 1651 р. На самому початку того року шляхетські
