Камлицькими князями Богун воював! Силу він ляхів-турків стріляв І шабельками рубав, На аркан забирав, В річку Буг їх утопляв».
Все ж таки остаточна перемога над шляхетським військом під Вінницею стала можлива при підтримці інших полків, надісланих гетьманом на допомогу Богуну: Чигиринського на чолі з Крисенком, Миргородського з М. Гладким, Полтавського з М. Пушкарем, Прилуцького зі. Хорошим, Лубенського з Тимошенком. Тоді-то:
«Все козацтво І вояцтво У ряди ставало, на всі голоси кричало, Промовляло, А кобзарі грали, В струни дотинали та Богдана із Богуном Піснями хваляли!»
Хотілося б окремо відзначити майстерність ведення боїв козаками під Вінницею. Час від часу вони переходили від однієї лінії укріплень до іншої при постійній підтримці артилерії. Участь у цих боях й особистий героїзм висунули І. Богуна на одне з перших місць серед керівників Визвольної війни середини XVII ст.
Подальші події ше більш загострили стосунки між сторонами, що протиборствували. Крім того, як зазначила Т. Яковлева, особисті непорозуміння між Б. Хмельницьким та І. Богуном призвели до того, що несподівано після перемоги під Вінницею командування військами, які переслідували поляків, покладено було «на бездарного Лемка». Дійсно, у кінці квітня за наказом гетьмана України козацькі частини, очолювані
