осавулом Демком Лисовцем, вирушили до міцної фортеці Кам янця-Подільського, шо перебувала в руках Калиновського. До складу війська Лисовця входив також полк Богуна. Почувши про наближення козаків, польський магнат 27 квітня почав відводити свою армію від Кам янця, а 29 квітня там був уже Лисовець з військом. «Під Кам янцем, писав Г. Грабянка, Богун поляків уже не застав і відрядив за ними в погоню загін Демка». Поблизу Купчинців «ляхи» останнього повністю розбили, наклав там головою й полковник канівський. Підбадьорені перемогою, шляхтичі повернули назад до Бугу, але на марші на них напали татари, а Хмельницький почав обходити з тилу. Вони змушені були відступити.
За тих обставин конфлікт між гетьманом та Богуном набув свого піку. Полонений поляками 4 травня козак Полтавського полку Грицько Заяць засвідчив, шо внаслідок цього Богун, «выйдя из Монастир(ища), сбежал от войска, а дружину его Хмельницкий приказал заковать».
Проте, вже на початку червня ми бачимо Богуна знову серед війська. Він виконує безпосередні доручення гетьмана. Так, галицький стольник Анджей Мясковський у листі королевичу Каролю з-під табору під Сокалем від 5 червня сповіщав: «Несомненно также, что первого июня Хмельницкий послал для начала против войска е. к. м. полковника Богуна с 20 тысячами отборных людей и 2 тысячи татар. Поэтому и е. к. м. и е. к. п. краковский (каштелян. Авт.) прилагают все усилия, чтобы их где-то в дороге перехватить. Но они засели где-то в топоровских лесах, хотят неожиданно либо отбить лошадей, либо ударить на людей, направляющихся в лагерь».
У другій декаді червня в черговий раз розпочалися рішучі бої на території Волині між арміями короля Яна П Казимира (150 тис. чол.) і Б. Хмельницького (100 тис. чол.) з його союзником кримським ханом ІсламТіреєм Ш, який очолив татарську кінноту. Причому цікаво відзначити, шо напередодні у польському таборі спеціально поширювалися чутки про
