нібито обезглавлення козаками Богуна й призначення замість нього менш талановитого кропивнянського (ічнянського) полковника Філона Джалалія (Джелалія). Збройні сили Речі Посполитої зосередилися в районі містечка Берестечко, а козацько-селянські полки на західному березі р. Пляшівки, трохи више с. Солоневе. Татарське військо у кількості 50 тис. чол. стояло окремим табором. 18 червня відбулися перші сутички. На другий день певна перевага виявилася на боці української сторони. 20 червня під час запеклого бою не витримав нашего/ супротивника лівий фланг армії гетьмана, де стояла татарська кіннота. Вона в паніці залишила союзників та втекла з поля бою. Б. Хмельницький спробував особисто зупиниш хана, але тільки потрапив на кілька тижнів до нього у полон. Козацько-селянські загони, оточені з трьох боків поляками, а з четвертого непрохідним болотом і р. Пляшівкою, опинилися в критичній ситуації. Почалася 10-денна облога, під час якої відбувалися майже безперервні бої. Великих втрат завдавала польська важка артилерія. До того ж у оточених не стало міцного централізованого керівництва. Філон Джалалій, Адам Хмелецький, Матвій Гладкий змінювали один одного на чолі війська, поки наказним гетьманом не було обрано І. Богуна. Він вирішив вивести людей з оточення через болото. З цією метою Богун наказав гатити своєрідні переправи з возів, хмизу, навіть сідел та кожухів. Йому вдалося відтісниш частини Дянцкоронського, котрі перебували за болотом і річкою. Проте під час відступу серед глухої ночі чутка, шо тікає лише старшина, спричинила паніку в таборі. Нею відразу скористався ворог та вдарив по обложених. Загинуло чи розбіглося багато люду, були втрачені гармата, але у своїй основі козацьке військо вдалося врятувати, завдяки, як вважали деякі сучасники тих подій, умілим діям Богуна.
Від Берестечка польська армія, керована коронним гетьманом М. Потоцьким, вирушила на Київщину. їй назустріч і на допомогу з тилу на Київ поспішала армія
