тивників жах, і ті нерідко не наважувалися вступати в бій з військами останнього, навіть маючи перевагу у збройних силах.
Після трагічної смерті Тимоша при захисті фортеці у Сучаві 5 (15) вересня І. Богун повертається в Україну для продовження боротьби під проводом Б. Хмельницького.
У кінці 1653 р. полковник на чолі козацьких загонів завдав кілька ударів татарській кінноті, яка поверталася у Крим через Україну з великим ясиром. Тоді було звільнено чимало українських невільників.
На початку весни наступного року добірні військові частини Речі Посполитої здійснили спробу у черговий раз захопити Брацлавщину та полонити Богуна, але той був напоготові й відкинув поляків назад. Наприкінці 1654 на початку 1655 р. він діяв уже проти великої польсько-татарської армії на чолі з Потоцьким на території Уманщини. Безпосередньо в Умані він наказав залити водою вали навколо фортеці, завдяки чому і без того могутню споруду перетворив на неприступну. Після нетривалої й невдалої облоги Умані татари та поляки залишили її й вирушили назустріч українсько-російській армії Б. Хмельницького і В. Шереметева, яка поспішала на допомогу Богунові. Спочатку вдача була на боці татар та поляків, яким 19 січня біля Охматова вдалося пробитися до табору гетьмана й російського воєначальника і навіть захопити там кілька гармат. Врятував становище І. Богун з козаками, котрі непомітно залишили фортецю та з тилу вдарили на супротивника. Метушня, яку вони викликали, втрутившись у бій, дозволила Хмельницькому і Шереметеву вибити ворога з табору й згодом пробитися через армію Потоцького.
Варто також зазначити, шо на той час «ейфорія» від подій у Переяславі в січні 1654 р. у багатьох старшин та самого гетьмана поступово проходила. Причиною тому була явна великодержавницька політика російського царя. Проте Б. Хмельницький продовжував уперто дотримуватись положень «Березневих статей». Це й зумовило зміцнення в останні роки
