Божія Украину свободившаја", зложеніј мабудь Феофаном Трофимовичем в 1728 р.[1] Так в кінці діјі „Смотрѣніе“ (Providentio) каже Украјіні, шчо
Непобѣдиміи на земли и на морѣ
Монархи Россійскій, поборники суще
Иже благочестія, зловѣрныхъ бодуще:
Тебе въ твоей потщатся пособляти нуждѣ;
Не лишатъ тя помощи своей, аки чужды…
Далі „Смотрѣніе“ каже, шчо
Петръ тебѣ будетъ камень, отъ Бога поданный,
И за величество дѣлъ, Великій названный і т. д.
А коли Україна жахајетьсьа ј скрикује:
Увы мнѣ окаянной, у бо мя порушитъ!
То „Смотрѣніе“ вспокојује јіјі, кажучи:
Стой не бойсь, за камень первий сокрушенный,
Камень другій, не меньшій, будетъ положенный;
Петръ, глаголю, имени Вторыя таковаго,
Монарха Всероссійскій, Бога всеблагаго
Милостію увѣнчанъ, не дастъ ти упасти,
Не дастъ и славѣ твоей всячески пропасти і т.д.[2]
Кінчаіетьсьа діја хвалоју Богдану Хмельницькоиу, „вождьу віјськ запорожських трепету мерзьким унуатам, древнеј козацькиј слави собльудательу“, — шчо „прогнав льахов за Віслу“ і т. д.
Коли знов појавивсь коло Украјіни Орлик, а в Польшчі Ст. Лешчинськиј, тоді письменні прихильники московськојі протекцій на Украјіні нальагли на спомини староу віјни з Польшчоју. Прокопович, котриј саме перед тим піддержав царицьу Анну проти московського панства (Голициних і инших) і котриј був дуже пријазниј з правительами німцьами, послав на Украјіну вірші проти Ст. Леш-
- ↑ Петрова. Оч. изъ ист. укр, лит. ХѴІІІ в. 51. Другі вважајуть цьу діју за працьу Феофана Прокоповича. Перепечатку Діјі див. у Антоновича ј Драгоманова, Истор. П. Малор. Народа. II.
- ↑ Ант. и Драгом. II, 161—162. Славоју — звалась на Украјіні; вольа; дальше «Смотрѣніе» говорить про гетьмана Данила Апостола ј про Академіју, з котројі пророкујЄ вітіј, тонких философов, богословов і т. д.
