Перейти до вмісту

Сторінка:Політичні пісні украјінського народу XVIII-XIX ст. (1883).djvu/201

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Мечъ твой на твою главу обратится нинѣ,
Тебе же въ темной земля затворитъ яскинѣ.

Бунтъ.

Помилуйте мя: мало отъселѣ небуду
Вашему грозному противиться суду.

Отмщеніе.

Гряди, враже міра! пріймеши по дѣломъ:
Насѣялъ еси вражду по всѣмъ предѣломъ.

Обѣщаніе.

Добрѣ связяти, да не избѣгнетъ отъ руку,
Но да прійметъ казнь, и горькую муку.

Бунтъ.

О горе мнѣ, горе лютѣ! ослабу дадѣте
Или воскорѣ мене мечемъ посѣцѣте.»

Далеко зрозумілішча льудьам друга діја того часу, — „Комическое дѣйствіе“ іјеромонаха Митрофана Довгалевського, профессора, написана в 1736 р. В тіј діјі проміж показами Рождества Христова, вставлені смішні покази, — інтерльудіјі, — і третьа інтерльудіја всьа написана навмисне про згоду Січі з Москвоју проти льаха Стан. Лешчинського.

Ось та інтерльудуа так, јак вона напечатана в «Трудахъ Кіевской Духовной Академіи» (1865, Февр.) жаль, шчо не цілкомъ.

«Виходить козакъ, до которого виходить ляхъ на влови, козакъ схоронится; потомъ виходять къ томужъ ляху подданіи съ поклономъ.

Интерлюдія начинается думкою козака, которую приводимъ всю вполнѣ:

1.

Мати моя старенькая, чи ты мпѣ раденкая.

Моей молодости. 2.

Бувъ у турка подъ руками, а въ татаровъ з кайданами

У самой жалости. 2. 5.

Да вже правда теперь нема добра всюди,
Дармо працюемъ, выставляемъ груди.
Богъ выручивъ мя оттуда, а теперь мѣсця не найду.
Въ дому не сидѣть.