Мечъ твой на твою главу обратится нинѣ,
Тебе же въ темной земля затворитъ яскинѣ.
Бунтъ.
Помилуйте мя: мало отъселѣ небуду
Вашему грозному противиться суду.
Отмщеніе.
Гряди, враже міра! пріймеши по дѣломъ:
Насѣялъ еси вражду по всѣмъ предѣломъ.
Обѣщаніе.
Добрѣ связяти, да не избѣгнетъ отъ руку,
Но да прійметъ казнь, и горькую муку.
Бунтъ.
О горе мнѣ, горе лютѣ! ослабу дадѣте
Или воскорѣ мене мечемъ посѣцѣте.»
Далеко зрозумілішча льудьам друга діја того часу, — „Комическое дѣйствіе“ іјеромонаха Митрофана Довгалевського, профессора, написана в 1736 р. В тіј діјі проміж показами Рождества Христова, вставлені смішні покази, — інтерльудіјі, — і третьа інтерльудіја всьа написана навмисне про згоду Січі з Москвоју проти льаха Стан. Лешчинського.
Ось та інтерльудуа так, јак вона напечатана в «Трудахъ Кіевской Духовной Академіи» (1865, Февр.) жаль, шчо не цілкомъ.
«Виходить козакъ, до которого виходить ляхъ на влови, козакъ схоронится; потомъ виходять къ томужъ ляху подданіи съ поклономъ.
Интерлюдія начинается думкою козака, которую приводимъ всю вполнѣ:
1.
Мати моя старенькая, чи ты мпѣ раденкая.
Моей молодости. 2.
Бувъ у турка подъ руками, а въ татаровъ з кайданами
У самой жалости. 2. 5.
Да вже правда теперь нема добра всюди,
Дармо працюемъ, выставляемъ груди.
Богъ выручивъ мя оттуда, а теперь мѣсця не найду.
Въ дому не сидѣть.
