колись од татар Кримських і Астраханських, јак Украјіна од Кримських і через те, шчо татари кримські (аж до XVIII ст.) набігали і на південну Московшчину, украјінці мусили діјти до думки про спілку з Московшчиноју проти татар[1]. Шче в ½ XVI ст., коли царь московськиј взьав Казань і послав віјсько проти кримців, 300 украјінців пристали до того віјзька (1556) і зараз потім староста Канівськиј і осадчик першојі Січі на о. Хортиці, кн. Дм. Вишневецькиј, котрого наші пісні звуть Бајдоју[2], обернувсь до Москви ј водив з својіми козаками (1558) московське віјсько Дніпром проти татар, а потім (1559) на Дон і під Азов, коли московськиј војівода пројшов аж в Чорне море. Тільки ж і тоді вијавилось, шчо, при спільности інтересів між москальами ј украјінцьами, јесть і ріжницьа інтересів у царства московського з Украјіноју: царь московськиј побојавсь затьагуватись в віјну з турками за Чорне море, — котре так потрібне було дльа Украјіни, — і волів ліпше војувати з Швеціјеју ј Німецькими рицарьами за Балтијське море[3]. Так думка про сојуз Украјіни з Москвоју проти кримців і турок і заглухла на јакијсь час, хоч вона ј піднімалась не раз післьа Дм. Вишневецького. Думка цьа між инчим помогала тому сојузу, котриј накінець зложивсь між Украјіноју ј Москвоју в 1654 р.[4] Ми бачили вишче, шчо говорили запорозці Виговському об тім, јаку користь вони приносьать Москві, прикривајучи јіјі од татар. На Січі сподівались, шчо колись таки ј Москва поможе Украјіні навіки втихомирити Кримського Хана ј навіть Турецького Султана.
Ось через шчо січовики так не хвалили підданства Дорошенкового Туречині ј усиловались звести јого з Москвоју. Ми бачили, јак Москва одповіла січовикам на јіх клопоти ј шчо з того вијшло. Коли накінець Москва стала мири-
- ↑ Це один з резонів, котриј тьаг украјінців більш до спілки з Московшчиноју, ніж з Польшчеју, — котра далека од татар.
- ↑ Историч. пѣсни Малор. Нар. т. I, № 40.
- ↑ По всьому украјінці мајуть најбільш спільности з москальами південними, котрих тьагне до Чорного Морьа, а далеко менше з середніми ј північними, котрі тьагнутьсьа до морьа Балтијського.
- ↑ Јак про це думали письменні льуде на Украјіні, див. в розмові, котру «Исторія о презѣлой брани» вклада Б. Хмельницькому ј Хану в 1655 р. (Ист. о през. брани, 138–144).
