Перейти до вмісту

Сторінка:Політичні пісні украјінського народу XVIII-XIX ст. (1883).djvu/62

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

запорозських[1]. А тим часом, скидајучи гетьмана Самојловича ј наставльајучи нового, Мазепу, теж нельубого запорозцьам і без јіх ради, московськиј великиј војівода поставив умову, шчоб «миру Запорожцовъ зъ Кримомъ и городками (татарськими) никогда не имѣть и остерегать того накрѣпко, чтобы изъ Малороссійскихъ городовъ въ Кримъ за товарами и зъ запасами и зо всякою живностію не ѣздили и лошадей въ Кримъ не продавали»[2].

Це значило зовсім зрујновати все запорозське господарство, а по части ј на всіј Украјіні, бо погрьаничне начальство стало не пускати чумаків і на саме Запорожьжьа, звідки дорога була в Крим[3]. Звісно, шчо січовики, та ј усі украјінці, котрі раді були, шчоб Москва зовсім завојувала Крим, не раді були такому стану, котриј можна назвати: ні туди, ні сьуди, — ј почали мізкувати об тім, јак би јім самим влагодитись з Кримом, коли вже не віјноју, то миром[4].

В 1691 р. запорозці запитали гетьмана Мазепу: коли ж јім звельать виступати в поход проти Криму? — на шчо гетьман одповів јім, шчо питатись так не пристојно, а треба з терпеливостьу ждати царського указу[5]. Такого указу все таки не було, — ј запорозці, правда, шче не всім кошем, а вільними купами, почали вмовльатись (1692) з Ханом про мир і промисли рибальські ј чумацькі[6]. В 1692–94 р. січовики на радах кричали, шчо з бусурманами ліпше бути в миру, шчо ліпше ходити (в Крим і на лимани) за звірем, рибоју ј сільльу, ніж, догоджајучи Москві, ворогувати з Кримом і здобувати в нагороду царське сукно, котрого присилајуть по аршину на чоловіка, або грошеј по два злотих[7]. Аж ось в 1695 р. објавлено було од царьа поход проти турок і татар під Азов на Дону ј під Кизикермень (тепер Берислав) на Дніпровому лиману. Запорозці радо пішли на ті походи, сподівајучись присво-

  1. Про городки див. вишче. Про «роптаніе и клятву на Галицина, же безъ жаднаго надъ Кримомъ промислу низадъ повернули» див. у Величка, III, 73.
  2. Величко III, 38–39. Статьті Коломацькі, 1687 р.
  3. Костомаровъ, Мазепа. Р. М., 1882, Янв. 42.
  4. Костом., тамож.
  5. Костом., Мазепа, Февр. 55.
  6. Тамож. 63, 68, 75.
  7. Костом., Мазепа, Февр. 83, 87–88.