запорозських[1]. А тим часом, скидајучи гетьмана Самојловича ј наставльајучи нового, Мазепу, теж нельубого запорозцьам і без јіх ради, московськиј великиј војівода поставив умову, шчоб «миру Запорожцовъ зъ Кримомъ и городками (татарськими) никогда не имѣть и остерегать того накрѣпко, чтобы изъ Малороссійскихъ городовъ въ Кримъ за товарами и зъ запасами и зо всякою живностію не ѣздили и лошадей въ Кримъ не продавали»[2].
Це значило зовсім зрујновати все запорозське господарство, а по части ј на всіј Украјіні, бо погрьаничне начальство стало не пускати чумаків і на саме Запорожьжьа, звідки дорога була в Крим[3]. Звісно, шчо січовики, та ј усі украјінці, котрі раді були, шчоб Москва зовсім завојувала Крим, не раді були такому стану, котриј можна назвати: ні туди, ні сьуди, — ј почали мізкувати об тім, јак би јім самим влагодитись з Кримом, коли вже не віјноју, то миром[4].
В 1691 р. запорозці запитали гетьмана Мазепу: коли ж јім звельать виступати в поход проти Криму? — на шчо гетьман одповів јім, шчо питатись так не пристојно, а треба з терпеливостьу ждати царського указу[5]. Такого указу все таки не було, — ј запорозці, правда, шче не всім кошем, а вільними купами, почали вмовльатись (1692) з Ханом про мир і промисли рибальські ј чумацькі[6]. В 1692–94 р. січовики на радах кричали, шчо з бусурманами ліпше бути в миру, шчо ліпше ходити (в Крим і на лимани) за звірем, рибоју ј сільльу, ніж, догоджајучи Москві, ворогувати з Кримом і здобувати в нагороду царське сукно, котрого присилајуть по аршину на чоловіка, або грошеј по два злотих[7]. Аж ось в 1695 р. објавлено було од царьа поход проти турок і татар під Азов на Дону ј під Кизикермень (тепер Берислав) на Дніпровому лиману. Запорозці радо пішли на ті походи, сподівајучись присво-
- ↑ Про городки див. вишче. Про «роптаніе и клятву на Галицина, же безъ жаднаго надъ Кримомъ промислу низадъ повернули» див. у Величка, III, 73.
- ↑ Величко III, 38–39. Статьті Коломацькі, 1687 р.
- ↑ Костомаровъ, Мазепа. Р. М., 1882, Янв. 42.
- ↑ Костом., тамож.
- ↑ Костом., Мазепа, Февр. 55.
- ↑ Тамож. 63, 68, 75.
- ↑ Костом., Мазепа, Февр. 83, 87–88.
